З минулого Слупська

На партері замку репрезентована також виставка “З минулого  Слупська”. Стіни і плафон першого залу пофарбовано на цегляночервоний колір, другого — на блакитний. Ці кольори асоціюються з гербом міста, яким є червоний гриф, що винирює з трьох блакитних хвиль, які символізують річку Слупю.

Експонати, які пов’язані з історією міста та його мешканцями, репрезентовано в порядку, що відходить від традиційного хронологічного принципу. Нам хотілося уникнути поділу експозиції на німецький Штольп і польський Слупськ, репрезентовані об’єкти упорядковані в тематичні групи, де вирізняються ті елементи експозиції, які є характерними для міста Слупська.

Значну кількість об’єктів складають поштові листівки. Вони поєднані з експонатами, що пов’язані з історичними будинками міста — костьоламі, адміністративними будинками, готелями. Вони відображають зміни у вигляді міста від кінця ХІХ століття, будучи зв’язуючим елементом, що поєднує польску та німецьку минувшину. Туристам почштові лістівки дозволяють розібратися в топографії міста.

Відвідування першого залу розпочинаємо з лівої сторони. Там можна побачити найстарші з репрезентованих об’єктів — це археологічні пам’ятки. Зокрема, основні фрагменти середньовічної посуди і кістки, які були видобуті з землі під час будівельних робіт. Більшість з них походить з околиць Старого Ринку, де в 1950-х роках проводилися роботи щодо упорядкування будинків, які були знищені під час Другої світової війни і будівництва нових.

Варто звернути увагу на глиняне начиння, де видно сліди реставрації частин. Під час реставраційних робіт їх залишили білими, щоби відрізняти від оригінальних фрагментів. Особливо цікавим є великих ромірів дерев’яна водопровідна труба, яка датована ХVІ століттям, часів герцогів Поморських. Слупськ було обладнано цим — нарівні з сучасністю ­системою черпання і розподілу води.

Привертає увагу також срібний скарб родини фон Кайзер, датований ХІХ століттям, відносно ранній для археологічних пам’яток. Проте він саме так трактується тому, що був знайдений в землі. Під час Другої світової війни він був схований в підвалі одного з слупських будинків. Був знайдений у 1985 році, і через два роки переданий до Музею. Його складовими частинами є вироби німецькі: столове приладдя, декороване гербами та ініціалами власників, посуд та предмети повсякденного вжитку (пепельниця, щітки для розчісування волосся, дзеркало).

Значне місце на виставці присвячено слупським костьолам і каплицям, серед них вже неіснуючому костьолу св. Петра або костьолу св. Яцка (перша назва св. Яна), який розташований по сусідству з Замком. В цьому костьолі в 1802-1804 роках проповідував знаний німецький філософ і теолог Фридріх Шлаермахер. Також тут присутні експонати, пов’язані з міською парафією Найсвятішої Діви Марії, а також протестантським костьолом св. Миколая, що сьогодні виконує функцію бібліотеки, каплицями Св. Духа і Св. Юрія.

До найцікавіших об’єктів в цій частині експозиції належать два свічники: залізний — з костьола Св. Яцка — роботи слупських ковалів 1615 роки, а також дерев’яний — у вигляді Мадонни з Немовлям з костьола св. Миколая авторства скульптора Стшелінського початку ХVІ століття.

В місті перед Другою світовою війною існувала велика громада жидівська. На виставці репрезентовані пам’ятки, що пов’язані з нею: масляна лампа, що вірогідно походить з синагоги ХІХ століття (яка знаходилася на сучасній вулиці Варинського), а також предмети з Нової синагоги, яка була побудована у 1902 році (знаходилася на вулиці Недзялковського): семисвічник, масляна лампа, яка знаходилася скоріш за все над Арон ха — кодеш (вівтарна шафа, в якій зберігався сувій Тори), а також дві срібні плакетки з написами на івриті, що використовувалися під час богослужінь. Надзвичайно цікавим експонатом є монтажний акт 1901 року, знайдений в землі під час археологічних робіт. Він зберігся в доброму стані завдякі металевій тубі, в якій знаходився, пережив пожежу синагоги під час Кришталевої ночі 1938 року, а також руйнування стін, які залишилися після пожежі.

Навпроти вітрини з костьольними і синагогальними артефактамі знаходиться копія в барельєфі язичницького божка, що виконанана на камені. Цей барельєф був відкритий у 1860-і під час упорядкування руїн костьола Св. Петра в Слупську та є одним з найцінніших експонатів, пов’язаних з дохристиянськими віруваннями народів, які живуть на Помор’ї. Оригінал зберігається в зібранні Національного Музею в Щецині.

Добре репрезентована в музеї колекція пам’яток, створених в Слупських цехах. Серед них можна побачити роботи золотарів , гончарів, бондарів, теслярів, шевців, столярів, токарів, ковалів і слюсарів. Привертає увагу значна кількість великих кружек цехових, з яких члени цехів пили пиво під час важливих урочистостей. Під суфітем можна побачити штандарт цеху гончарів, що висить.

В зібранні Музею зберігається багато цинової посуди, виконаної ремісниками. Цей цех, що діяв на теренах Слупську був філією цеху Колобжегського. Його вироби характеризувала виняткова якість. Її маркіровано спеціальними клеймами, які містять емблеми майстра і міста, звідки походять.

В давньому Слупську сліди своєї присутністі залишили також військові, зокрема полк гусарів маршалка Гебхарда Леберехта фон Блюхера (1742-1819), спільника Наполеона в битві під Ватерлоу. На виставці репрезентовано пам’ятки військової формації тих часів, в тому числі портрети його командира і патрона з презентацією його військових чинів, можна отримати уяву також про гусарські мундири, головний убір, нотгельди (грошові марки, що заміщають гроші).

Двірні ручки, молоточки і замки, які виконані слупськими слюсарями, а також двері ХVІІІ століття з однієї із кам’яниць міста завершують експозицію першого зала.

В другому залі еспонуються предмети, що зображують Штольп-Слупськ як місто в сучасному розумінні цього слова.

Розмах будівництва міста відображений в документах понад 200 років, на планах і панорамах. Найстарший з експонованих планов датується 1780 роком, найновший 1988. Розбудова міста наприкінці ХVІІІ початку ХІХ століття змінила середньовічні кордони, до яких приєдналися західні терени. Відкриття транспортного сполучення з Кошаліном, а пізніше з іншими містами, будівництво вокзалу призвели до планової забудови нових земель.

У вітрині можна побачити предмети, які пов’язані із залізничною станцією і трамваями, інсталяції про житлову забудову. Таким чином показано як сучасність прокладала собі дорогу в Слупську.

Багато місця на виставці приділено адміністривним будинкам. Стара Ратуша ХVІІІ століття (з’явилася на місці середньовічної) була розібрана на початку ХХ ст. Замість неї повстала нова Ратуша 1901 року, а також будинок 1903 року, де тепер розташоване Староство Повятове. Варто звернути увагу на пам’яткі часів Старої Ратуші: два щити годинникові, маятник, дошка з гербами Слупська, а також корона і флюгер в формі курки, які розміщені в верхній частині експозиції. До найцікавіших об’єктів належать міські статути 1611-1623 років, написані на чотирьох пергаментових сторінках, віси та ланцюг бурмістрів. Останній знаходиться у вітрині, але зображений також на портреті бурмістра Вернера Желкего роботи слупського художника Оттона Прибе (1886-1945).

З історією Слупська міцно поєднана постать Генриха фон Стефана (1831-1897) — генерального поштмейстера Цезарства Німецького і міністра пошти. Він народився в Слупську і прославився як винахідник почтової листівки і співзасновник Світового Поштового зв’язку. У присвяченій йому центральній частині експозиції цікавим експонатом є меморіальна плита, що походить з давньої латинської школи.

Від середини ХІХ століття Слупськ став відомим своїми гастрономічними і готельними услугами. Про динамічну діяльність в місті пансіонів, готелів і ресторанів можуть розповісти багато пам’яток: фірменого посуду, столового приладдя, рекламних поштових листівок. Найбільш відомими у місті були готель Мунда і кав’ярня Райнхардта.

Невідривною частиною життя міста було медичне обслуговування. Тому в експозиції репрезентовані таблички з кабінетів дантистів, які працювали в Штольпі.

Значну роль в місті відігравала торгівля, зокрема міські ринки, а з часом магазини і торгівельні центри. На виставці можна побачити велику кількість предметів, підписаних слупськими торговцями — посуд, гудзики, вішалки, портсигари тощо.

В експозиції містяться фотографії з видами Слупська після закінчення Другої світової війни в роках його відбудови. Посеред руїн можна впізнати силуети існуючих до тих пір будівель, зокрема, костьолів, Замку, банка (зараз Суд), деяких кам’яниць. У повоєнній історії міста значна роль належала культурній діяльності. Ретельно задокументовано це в пам’ятних медалях з нагоди проведення художніх пленерів, Фестивалю піанистики польської (який відбувся в Слупську в 1966 році). Популяризація цього фестивалю належить Єжи Вальдорфу. За винятком Конкурсу Шопена, цей фестиваль є одним з найвідоміших подій в галузі піанистики в країні.

Піч з гербами поморського роду фон Путкамерів походить з неіснуючого від 2009 року палацу в Кажничце. До музею вона потрапила в 60-х роках ХХ століття.

Остання частина експозиції відображає діяльність Музею в Слупську. Його відкриття відбулося в 1924 році в готичній Новій Брамі. В 1948 році в цьому самому місці розпочав діяльность польський Музей, який в 1965 році було перенесено у відновлений і пристосований до цього Замок.